З 04 по 10 грудня 2023 року відбувся Всеукраїнський «Національний тиждень читання» за ініціативи Українського інституту книги. Гасло тижня – 2023«Бути своїми»означає зв'язок між поколіннями та демонструє силу єднання українців, згуртованих труднощами й об'єднаними книгами як унікальним культурним кодом.
Книги – кораблі думки, які
плавають хвилями часу і несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до
покоління. Мета проведення Національного тижня читання-об’єднати українців за
читанням, як щоденною життєвою практикою. Цьогоріч акція відбулася з 4 по 10
грудня. Гасло акції – «Бути своїми», з метою популяризації української книги.
З найменшими читачами ми поринули у чарівний світ казок, який може стати
відрадою у ці важкі часи, переглянули презентацію «Як добре тобі відомі герої
улюблених казок». Маленькими подаруночками ми потішили найактивніших читачів
шкільної бібліотеки. До уваги учнів 8-9 класів була
запропонована сучасна література українських та світових авторів про здоров’я і
ЗСЖ, за допомогою яких можна дізнатися як правильно бігати, плавати,
медитувати, управляти потоком енергії, навчитеся відчувати своє тіло та ін. Також,
старшокласники переглянули презентацію про цікаві факти на користь читання.
Безліч позитивних емоцій та
нових вражень отримали наші читачі.
В рамках Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек «Вірю в майбутнє твоє
Украіно» та з метою патріотичного виховання учнів, популяризації книгочитання в
шкільній бібліотеці було проведено ряд
цікавих заходів, а саме: книжкову вікторину ,,Книга - твій порадник і друг,
частіше бери її до рук!" перегляд
мультимедійної презентації «Моя Україна. Цікаві факти», слайд-презентація
«Звичаї та традиції козаків», бібліофреш «10 книг про Україну і українців»,
гру-вікторину «Я і Україна». Також, було оформлено імпровізований паркан, де
були розміщені вислови, малюнки, світлини за тематикою Всеукраїнського
місячника.
За підсумками місячника шкільних бібліотек, самих активних учнів відзначили
подяками.
Хліб
один із найпопулярніших продуктів у світі, без якого не обходиться жодний день
нашої життя. Тому не дивно, що у нього є і своє свято – Всесвітній день
хліба, що відзначається щорічно 16 жовтня.
Свято було засновано у 2006 році з ініціативи
Міжнародної спілки пекарів та пекарів-кондитерів. А вибір дати обумовлений тим,
що 16 жовтня 1945 року було створено Продовольчу та сільськогосподарську
організацію ООН, яка займалася вирішенням проблем у розвитку сільського
господарства та його виробництва. Сьогодні, як і в усі часи, у будь-якій країні
світу хліб та хлібобулочні вироби користуються незмінною любов’ю. Люди різних
національностей завжди дбайливо ставилися до хліба. Йому відводилося
найпочесніше місце на столі, він був і залишається символом життя.. У шкільній бібліотеці учні 5- 6 класів творчо працювали під час виховної
години “Нема долі без солі, а без хліба – життя!”, яка проходила з
використанням різних інтерактивних вправ та ігрових форм. Скільки цікавого діти дізналися у такому на
перший погляд знайомій повсякденній їжі. Хліб – це і маленьке зернятко, яке нагадує
сповиту дитину. Хліб – це і натруджені руки хлібороба, які
стомлено падають на коліна. Хліб – це запашна паляниця, яку виймає пекар. Хліб – це святиня.
Мудра людина із щирим серцем – так називають Василя Олександровича
Сухомлинського, заслуженого учителя України, лауреата Державної премії імені
Т.Г.Шевченка.
Вітаю всіх жінок, що носять це почесне імя - Мама!!! Низько вклоняємось Вам, наші дорогі матусі, за Ваші терпіння, витримку, дивовижну мудрість і мужність, з якими Ви, долаючи нинішні негаразди, зберігаєте віру у завтрашній кращий день для своїх рідних і близьких, для нашої країни. Тож здоров'я Вам, тепла і благополуччя. Хай під променями травневого сонця розтануть усі Ваші негаразди!
Хай Вас Береже Господь , живіть по довше і радуйте нас своєю ласкою і увагою!!! Завдяки Вам ми є діти !!!
20 березня проводиться Всесвітній день казки. Journée Mondiale du Conte виник за ініціативи Швеції в 1991 році. Ці березневі заходи у другий декаді місяця мають традиційний щорічний характер.
Ця ідея зародилася в голові невідомо кого. Можливо, вона з'явилася за помахом чарівної палички у світі, сповненому таємниць, а можливо, була з любов'ю приготована в казковому місці. І тепер ця ідея прийшла до нас, ми почули цей заклик.
З 2004 року світ вирішив активно відзначати розповідання історій по-своєму, по одній темі на рік - така основна ідея. Цього дня казкарі з усього світу збираються разом, щоб по-своєму відзначити чудові історії та книжки, які їх містять.
Крім того, мета Дня казки - охопити нову аудиторію, долучити її до задоволення читання. Заради любові до хорошого, щоб зачарувати наш слух публічними читаннями та організацією таких заходів, як цілі тури оповідань.
9 березня світ відзначає 209 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – видатного українського поета, прозаїка, мислителя, художника, громадського та політичного діяча.
Тарас Шевченко – одна з найвідоміших і найвпливовіших постатей української культури. Його творчість вражає своєю відвертістю та силою. За свої твори Шевченко отримав визнання не тільки в Україні, а й в усьому світі.
Тарас Шевченко – символ нашої незалежності і волі. Його творчість нагадує нам про те, що ми повинні завжди бути гідними нащадками наших предків і продовжувати боротьбу за свободу та права нашого народу.
Тож читаємо, єднаймося і надихаємось пророчими віршами!
Такою зіркою була видатна поетеса Леся
Українка. З нагоди її дня народження бібліотека провела бесіду ( офлайн і онлайн) для 5 класу під гаслом: " Співоча душа
України", де учні більше дізналися про неповторний світ Лесі Українки, її
життєве кредо, жагу до життя, любов до рідної землі. Історія її життя могла б
стати основою величезної драми, але стала на службі найсвітлішої поезії, зоря
якої яскраво пломеніє на літературному небосхилі.
Рідна мова– це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
День рідної мови– унікальне свято. Воно є і спільним і водночас вузько родинним для людей, яких об`єднала спільна історична доля.
Це всесвітне свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.
В Україні це свято відзначають з 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України було видане розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови».
Це значуще свято для представників 130 національностей, носіїв 79 рідних мов, які проживають на теренах нашої держави.
Духовні надбання кожного етносу зберігають і передають із покоління в покоління рідну мову, мудрість, культуру, традиції та обряди. Нажаль, в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.
За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов. Половина з яких також знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли її перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення.
Втрата мови – то втрата самобутності, адже мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Тому з метою захисту мов та задоволення мовних інтересів національних меншин Рада Європи розробила та прийняла Європейську Хартію регіональних мов або мов національних меншин, яку ратифікувала Верховна Рада України 15 травня 2003 року.
Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її наріччя стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.
Треба відроджувати велич і багатство рідної мови. Наскільки швидко це станеться, залежить від того, як кожен із нас плекатиме рідне слово щодня і повсякчас, а не лише в день рідної мови… Адже рідна мова – це мова дитинства, мова найпершого досвіду пізнання світу, основа перших взаємовідносин у суспільстві.
Пам’ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови. Людина, яка забула свою мову, не живе, а існує.