30 вересня
- Всеукраїнський
день бібліотек
Всеукраїнський день бібліотек відзначається
30 вересня згідно з Указом Президента України
№ 471/98 від 14 травня 1998 року.
Перші бібліотеки в Київській Русі
стали відкриватися при церквах і монастирях після прийняття в 988 році
християнства. Найбільшою і багатою у той час була бібліотека Софії Київської,
заснована в 1037 році Ярославом Мудрим. В цілому в бібліотеці налічувалося до
900 томів рукописних книг — грандіозна для середньовіччя кількість. Книги, які виходили з майстерень Софійського
собору стали основою інших бібліотек, зокрема величезної бібліотеки Печерського
монастиря, яка з кінця ХІ ст. стала найбільшим центром культурного життя
Київської Русі. Під час
монголо-татарської навали книги гинули у війнах і пожежах. З тих часів
збереглися лічені екземпляри бібліотеки Софії. Найвідоміші: Рейнське євангеліє
(яке дочка Ярослава Мудрого Ганна вивезла до Франції з Києва). На цій книзі
приносили клятву французькі королі, а в даний час присягають президенти
Франції, Остромірово євангеліє (1056-1057), два Ізборники 1073 і 1076 рр.,
Мстіславово євангеліє XII ст. У Західній
Україні активний бібліотечний рух починається із створення галицько-волинського
князівства (приблизно з ХІІІ ст.). При дворі князя Володимира Васильковича —
книжника і філософа — існувала величезна книжкова майстерня. З появою книгодрукування в середині XV ст.
відбуваються великі зміни у всьому європейському книговиданні і, звичайно,
бібліотечній справі. Значний розвиток бібліотеки розпочався в XVI ст., великі
книгосховища з'явилися при школах в Острозі і в Львові. У XVII ст. організована
бібліотека Київської академії. У XVIII ст. значні бібліотеки мали заможні
благородні пологи, козацька старшина, єпископи, монастирі, різні школи. У другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. в
Західній Україні, яка входила на той час до складу Австро-Угорщини, діяла
мережа культурно-освітніх вічок «Просвіта». Дана організація вже в 1914 рік
мала по всьому краю 78 філій, 2944 читальні. У 1914 році власні читальні діяли
в 75% українських населених пунктів Галичини, в 1939 році мережею філій і
читалень «Просвіти» було охоплено 85% західноукраїнських земель. У радянські часи бібліотечна справа стала
частиною державної політики. Сьогодні в
Україні налічується близько 40 тисяч бібліотек. Серед ведучих — Національна
бібліотека України імені В.І. Вернадського, Національна парламентська
бібліотека України, Державна бібліотека України для дітей, Державна історична
бібліотека України та інші. Кількість
бібліотечних працівників перевищує 52 870.
Послугами книгосховищ користуються більше 17 мільйонів 490 тисяч
читачів.
Список рекомендованої
літератури:
- Анісімова Т. Бібліотечний урок у школі. / Завуч .- №4.- 2006.- С.20-21.
- Бицько О. Мандрівка до чарівного Книгограду. / Завуч .- №13.- 2006.- С. 15.
- Бібліотечні уроки. Оцінювання навчальних досягнень / Шкільна бібліотека .- №5.-2007.- С.71-74.
- Бібліотечні уроки про книги. / Шкільна бібліотека .- №8.-2009.- С.93-110.
- Бородіна Н.В. Свято книги. / Шкільна бібліотека .- №3.- 2009.- С. 79-82.
- Великие люди – библиотекари (Артисевич В.А., Ашшурбанипал, Борхес Х.Л., Бэр К.М., Востоков А.Х.) / Шкільна бібліотека .-№3.-2009.- С.89-94.
- Великие люди – библиотекари. / Шкільна бібліотека .-№8.- 2009.- С.27-32.
- Вічне диво, ім’я якому - книга. / Шкільна бібліотека .- №10. - 2007.- С.66-69.
- Власова Г.В., Лутовинова В.І., Титова Л.І. Аналітико-синтетична переробка інформації: Навчальний посібник.- К.: ДАКККіМ, 2006 .- 290 с.
«Із мови починається мій рід»
(До Дня української писемності і мови)
9 листопада - День української писемності та мови.
В листопаді 1997 р. був виданий
указ Президента України "Про День української писемності та мови".
В ньому сказано про те, що за ініціативою
громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в
консолідації українського суспільства встановлено в Україні День української
писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування
пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.
Мова - це не просто спосіб
спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного
життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова - це ще й
музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська
діяльність народу. (О.Олесь).
Людина, яка втратила свою мову -
неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови. В неї зовсім
відмінніша рефлексія і користується вона, за визначенням І.Франка,
"верхньою" свідомістю. Себто її підсвідомість унаслідок асиміляції
загальмована, притуплена. (П.Мовчан).
Найбільше і найдорожче добро в
кожного народу - це його мова. Ота жива схованка людського духу. Його багата
скарбниця, в яку народ складає і своє життя, і свої сподіванки, розум, досвід,
почування. (П.Мирний).
Список рекомендованої літератури
.
1.
Білоус
Д. Диво калинове. Чари Барвінкові.-К.: Веселка.-1994.-205с.:іл.
2.
Виникнення
письма у слов’ян/
Все для вчителя.-2001.-315.-с2.
3.
Коваль
А.П. Приключения слова. Научно-популярноеиздание.-К.:Рад. шк., 1985.-213с.
4. Кондратов О. Від таємниці
до знання.-К.: 1972.- с. 18-32.
5. Львов С. Книга о книге .-
М.:1980.-с.5-6
6. Марценюк С. Кирило і Мефодій – апостоли – подвижники/
диво слово, №5.-1998.-с 63
Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського
народу
Голодомо́р 1932—1933
років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932—1933
років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на
території України та Кубані, переважну більшість населення якої становили
українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва
Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на
придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення
частини українських селян.
24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом
українського народу. Відповідно до соціологічного опитування, 60% громадян
України вважають Голодомор геноцидом. 2003 року Український парламент назвав, а
2006 — офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 2010 року
судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину
геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР, і констатував,
що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат
від Голодомору складає 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства
було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6
мільйонів 122 тисячі осіб.
Списки рекомендованої літератури:
1. Вареник Т.Г. злочин проти
нації/ Шк. бібліотека №10.-2006.-с. 7-8.
2. Воскресіння.(до 75
річниці голодомору). / Урядовий кур’єр №218.-с. 8.
3. Голод 1932-1933,1946-1947.
Вінницька обл.. Документи і матеріали.- Вінниця. Антекс ЛТД.- 1998.-224с.
4. Гуцало Є. Голодомор./ Шк.
Бібліотека №9.-2004.-с 148-150.
5. Два береги української
долі./ Урядовий кур’єр №217.-2008.-с. 17.
6. Драган Антін. Пам’ятаймо
про Вінницю. Вінниця.- «Континент».- 1992.-48с.
«Любов до ближнього – джерело величі
людини»
16.11 - Міжнародний день толерантності
16 листопада у всьому світі
відзначається Міжнародний день толерантності.
Його запровадили у 1996 році за
рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію
принципів терпимості. У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно
від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація
розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації
прав людини.
Як заявлено в Декларації
принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру
та веде від культури війни до культури миру».
Терпимість, йдеться у статті
першій, означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття
культур нашого світу, наших форм самовираження і способів вияву людської
індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода
думки, совісті та переконань.
Терпимість – це гармонія у
різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова
потреба.
Пропагування терпимості має
особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації,
мобільності та взаємозалежності.
Різноманіття – це безцінна
перевага, проте вона може виступати й джерелом напруги. Конфлікти на
національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політичному та інших
підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні. Але толерантність
спроможна розряджати потенційні конфлікти.
Водночас, Декларація чітко
формулює положення про те, що у повсякденному житті толерантність – це не
бездіяльність, а активна життєва позиція, суть якої полягає не стільки в тому,
щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або
вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди
інших людей, які відрізняються від своїх власних.
Список рекомендованої літератури:
1. Бичко Т.В. Принцип
толерантності / Позакласний час .- №9.-2007.- ст..123-124.
2. Бігун С.К. Щастя -
творити добро / Позакласний час.- №21/22.- 2009.- С. 37-39.
3. Бодоряк Я.М. Вічні
цінності людини / Позакласний час .-№8.-2008 .- ст.. 74-76.
4. Буцька І.В. Вісі різні –
всі рівні / Позакласний час .- №10.- 2011.- С. 23-24.
5. Дмитрієвська Т.І. Доки
всі вдома / Позакласний час.- №7/8.- 2004.- ст..54-57.
6. Дубинець А.І. Найвища
мудрість – бути добрим / Позакласний час.-№23/24.- 2009.- ст..4-6.
7. Євтушенко Н.В. Культура
поведінки / Позакласний час .-№7/8.-2004.- ст..58-60.
8. Ємельяненко Т. Моральний
ідеал та його місце в житті людини / Позакласний час .- №23/24 .- 2009 .-
ст..47-50.
9. Жук А.Й. Давайте жити
дружно! / Позакласний час .- 21/22 .- 2006 .- ст..63-65.
10.
Ісаєнко Н.
Формування загальнолюдських духовно-моральних цінностей. Робота з «проблемними»
підлітками. / Психолог.-№29.- 2008.- С.3
Всесвітній день боротьби зі Снідом
Всесві́тній день боротьби́ зі
СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої
організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони
здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення
обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.
Із того часу Всесвітній день
боротьби зі СНІДом відзначається щорічно. Головна мета Всесвітнього дня
боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.
За даними ООН, поширення епідемії
СНІДу в світі в цілому сповільнилися. За останні 5 років кількість виявлених
випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%. Натомість в Україні серед країн
Східної Європи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІД найвищий, серед дорослого
населення він складає 1,1%. Щодня в Україні реєструється 48 випадків
захворювання ВІЛ-інфекцією. Також в Україні зростає кількість ВІЛ-інфікованих
жінок. За оцінками експертів, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих
громадян України становитиме від 479 до 820 тисяч.
Символом боротьби з СНІДом є
червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця
стрічка як символ розуміння СНІДу була задумана навесні 1991 року. Її ідея
належить художникові Франку Муру. Він жив в провінційному містечку штату
Нью-Йорк, де сусідня сім’я носила жовті стрічки, сподіваючись на благополучне
повернення своєї дочки-солдата з Персидської затоки.
Рекомендована література:
1. Основи здоров’я: На
допомогу вчителю 5 кл. /Н. Новикова, Н. Кулецька. – К.: Вид. дім «Шкіл. світ»:
Вид. Л.Галіцина, 2006. – 112 с.
2. Бурлінгас Т.Д. ВІЛ/СНІД,
та його профілактика/ Все для вчителя №5.-2008.-с 34-36.
3. Все про СНІД та
захворювання, які передаються статевим шляхом/
Позакласний час №11.-2008.-с.97-103.
4. Доки СНІД не зупинив
нас…/ Класний керівник №6.-2011
5. Кучер Т.З. Профілактика
розповсюдження наркоманії. / Шкільна бібліотека №6.- 2006.-с.111-112
6. Левин Б.М., Левин М.Б. Наркомания и наркоманы.-М: Просвещение, 1991.- 160с.
7.
Люби,пам’ятай, живи / Шкільна бібліотека №11.-
2006.-с.89-91
Немає коментарів:
Дописати коментар